Ця сторінка вичитана
|
***
|
Поважна мова вро́чистих вітрин.
Уривчаті передвіку аннали.
— „Ми жали хліб. Ми вигадали млин.
Ми знали мідь. Ми завжди воювали“.
— „Мене забито в чесному бою,
Поховано дбайливою сімєю“.
Як не стояти так, як я стою
В просторій залі мудрого музею?
Так виразно ввижається мені
Палючими безсонними ночами:
Я жив колись в простому курені
Над озером з ясними берегами.
