Сторінка:Ольжич О. Рінь (1935).djvu/32

Ця сторінка вичитана
 
***
 

І жили у роскошах, слабі і блудливі,
І не вірили в велич Кінця.
Та колись у ночі, в блискавицях і зливі
Він злетів у порожні серця.

 Вранці вийшли з домів виногради зрівняти
 І зрубати оливні гаї.
 І безумна пустиня натхненним, як мати,
 Смаглі груди открила свої.

Грізний Боже суворих і гордо-убогих,
Купино невблаганних пустель.
Ми тобі покладем суходоли під ноги
І запалимо жертви осель.