Ця сторінка вичитана
|
***
|
Пройшли пурпурні фінікійські дні,
Замкнувши цикль і знову так потрохи
Згризає час суворо-мовчазні
Ґраніти лєґендарної епохи.
О, неба сірість, оливо води,
В густих туманах обважнілі віти.
Страшна вагітність, що несе плоди.
Які аж правнукам узріти.
І ці стрункі, сухі чоловіки.
В їх простоті ясній, давно-минулій.
Чи ви пізнаєте, вгадаєте, який
Зпосеред них є Сервій Туллій?
