Сторінка:Ольжич О. Рінь (1935).djvu/22

Ця сторінка вичитана
 
***
 

Страшно в горах в ночі в самоті хати.
Небо чорне, низьке випива вічі.
Час біжить, час бренить, час сплива в вічність.
Тіло прагне дванадцять синів мати.

 А на долах вітають пору яру.
 Душі — дзвінко-стрункі і тіла — пружні.
 І тортури стріва і стріва кару
 Гордовита зухвалість, тверда мужність.