Ця сторінка вичитана
|
***
|
Тісно увечері. Душать прокурені стіни.
Вийшов. Розглянувся. Снігу по пояс.
Сонце крівавиться в пущі. Ворушаться тіни.
Тепло. А голос — як оливо, голос.
Десь він іде, Коляда, десь ступає широко.
Місяць — і вкриють галявини радісні вруна,
Місяць — і знов над борами, знов, як що року,
Гуси напнуть у блакиті незлічені струни.
