Сторінка:Ольжич О. Рінь (1935).djvu/10

Ця сторінка вичитана
 

ҐАЛИ

 

О, невмолимі скамянілі дні.
Міцна рука над людьми і богами.
…Чигає там, у сірій далині,
Лягає горами за нами.
Ми подолаєм знов. Ще не одні
Нам скоряться. Над все є вірна криця.
Та нам також судилося розбиться
Колись і десь об гори камяні.