Чи се було н. пр. в порядку, що она була з твоїм батьком пять років заручена? Що заручила ся вже з ґімназиястом? Я те все знаю і для того тримаю тебе в руках; длятого стараю ся неустанно зломити і направити твою натуру, бо я знаю, що то значить легка кров. Звідки бралась би у тебе зухвалість говорити з мужчиною, коли я се вважала невідповідним? Звідки бере ся в тебе кокетерия? Я єї тебе не вчила! Я тебе не вчила саме тодї спускати очи, коли мужчина при тобі, щоби він подивляв „довгі“ вії!… Се вроджена кокетерия. Яблоко не відкотить ся нїколи далеко від яблінки. Ти донька твоєї прегарної матїнки, котра бавила ся в аристократку і завела велику бучу, що єї брат женить ся з донькою чесного купця, а котра опісля сама вийшла за попа!“
Тямлю, що по тих єї словах я спинила ся біля неї.
„Обиджайте мене, зневажайте, як хочете“ промовила я дрожачими устами „коли се дає вам якесь вдоволенє і має бути пімстою за мою матїр, але єї саму оставте в спокою! Не вам годить ся згадувати менї о нїй, не вам, що ви мабуть так само ненавидїли єї, як і мене. Я знаю се з уст моєї бабунї!“
Єї очи заіскрили ся і она змірила мене зневажливим поглядом.
„Але не тобі годить ся давати науки менї, що з моєї ласки живеш, те собі запамятай! А що-до бабунї, то єї словами не зібєш мене з толку. Я лїпше знала обоїх, як ти. Одної ти не знала зовсїм, а друга розвезла тебе і впоювала вже з дитиньства паньскі забаги. Тим то і не могли ми нїколи погодити ся. А що я властиво хотїла
