білий ставав в таких хвилях, дурів, лютив ся, як скажений! Ха-ха! я переконаний, що остану ся для него якимось irritamentum на цїле житє. Не бракувало богато, а був би перепав при матурі, але що був сильним математиком, то професор того предмету, саме той, що придбав єму місце в Мораві, вступив ся за ним, а всї прочі панове мов показили ся і перепустили.“
„Чую, що він социялїст!“ замітив вуйко голосним шепотом, а тїтка в тій же хвилї обглянула ся.
„Мене се зовсїм не дивує,“ відказав професор. „Пролєтарі такі, як він, множать ся в страшенний спосіб, а він н. пр. то саме відповідне medium до социялїстичних експеріментів. І ви, Льореляй, мовите, що він „поступовець?“ звернув ся до мене, вдивляючись в мене своїми немилими очима.
„Кажу, пане професор.“
Він засьміяв ся знов, а тїтка закашляла.
„Знаєш, Наталочко“ обізвав ся вуйко „що я о таких поступовцях-социялїстах думаю?“
„Що, вуйку?“
„Я думаю, що то авантурники. В них нема віри, нема характеру. Они неспосібні віддати ся якому небудь сталому заводови, видержати в тім, як сего вимагає закон. Они — духовні потвори, зроджені нездоровою лєктурою. Занехавши всяку чесну працю перебирають на себе ролю реформаторів і спускають ся на чуже добро. Смерти они не боять ся, бо в них нема Бога. Так я о них думаю!“
„А що найприкрійше в цїлій справі“ докинув професор „се те, що їх поступованє заразливе мов джума!“
