Сторінка:Ольга Кобилянська. Царівна. 1896.pdf/69

джує в людскій душі скорше злі як добрі прикмети, що борба о істнованє деморалїзує? Я вірю в то, і длятого вірю, що з царством социялїстичних доґм зросте правдивий поступ, що сьвітло знаня і краси поллє ся широкою струєю скрізь, і що аж тодї вибє для всїх доси гнетених, невислуханих і слабих година дїйсно людяного щастя, розвине ся цьвіт правдивої любови! Дорога до такого житя проста. О скілько буде меньшати визискуванє одиницї одиницею, о скілько буде меньшати визискуванє народа народом, о стілько будуть марнїти і ослабати зароди зла, буде змінювати ся, перетворювати ся людска натура, а головно наші теперішні „ідеали“, се-б то: богатство, високі становиска і т. д. Ви може вірите так само, як ще і богато иньших, мильно в якийсь подїл власности, тому боїте ся хаосу в будучности?“ спитав Орядин. „Або вірите може в цїлковите знесенє приватної власности? Тодї помиляєте ся. Характеристичним у социялїстів є не змаганє до знесеня власности взагалї, а змаганє до знесеня форм власности буржуазийної. Се-б то спосіб присвоюваня, котрий позваляє бідному лише тому жити, щоби працювати на других, і то лише до того часу, доки се владолюбній верстві потрібне. Годї менї розводитись тут о сїй квестиї Бог зна' як, але хто вірить в ідею поступу, той мусить пізнати і переконати ся, що она становить основу всякого руху і працї, і що всїх причин суспільного перевороту або змін не шукати нам в людских головах, в їх зростаючім пізнаню „вічної“ правди або неправди і справедливости, але по просту в змінах продукованя і заміни; не в релїґії і фільозофії, лише в економії дотичної епохи, — і що социялїзм