Цю сторінку схвалено
Лєна з родичами від'їхала. Забрали ся всї до Л. до якоїсь своячки на весїлє. Я лише з маленькою Катею остала ся дома.
Воздух весняний провіває, а мене обгортає туга за людьми, за житєм! Мене опускає вся терпеливість. Я чогось не можу нї читати, нї писати. Я би хиба грала ся звуками, але мене музики не вчили. Все мене болить, все дражнить. Хвилями опановує мене глуха лютість. Я чую ся скованою, коли я жити бажаю. Жити якимось иньшим, повним, яснїйшим житєм! Ісусе Христе, чи ся убійча одностайність безконечна?! Так лучше вже як небудь, аби лиш инакше жити, нїж так гнило, без цїли старіти ся, без душі, без змислу. Се просто рослинне веґетованє, хвилями перерване тихим зойком борби о істнованє!…
