Цю сторінку схвалено
Єї блїде, перемучене лице сьвідчило о важкій перебутій борбі внутрішній, але блеск єї очий говорив о побідї. Стягнувши гордо брови думала вже з спокійним пересьвідченєм.
„Буду жити“ думала вже сотний раз — „і йти тою самою дорогою, що доси. Се неможливо, щоб я не побідила або щоб надо мною панувало що иньше, як сама краса житя.“ — І усьміхнувши ся перший раз по тім важкім, нїмім бою якимсь роскішним усьміхом, прошептала: „я-ж царівна!…“
