ка інтересна і що знала другими так славно кермувати; она була богата, а Наталка (она ступала так гордо, коли переїзджали поуз неї) борола ся з обставинами до утоми. Она певно не знала нїчого про Наталку і про єї знакомство з Орядином, не чувала нїчого про єго минувшість, єго приватне житє, про Румунку. Она росла у своїх родичів в теплї і на сонци, мов та пальма в оранжериї, доки не з'явив ся він. Длятого було би несправедливо ненавидїти єї.
Однак він…
Єї цїла душа переняла ся нараз сильною жадобою закинути єму якийсь брудний учинок. Він мусїв в єї очах упасти, щоб їй полекшало. Она пірнула думками в єго минувшість і їй пригадав ся один випадок. Раз попала ся єму якась невинна істота в руки і він використав єї темноту і незнанє в свою користь. О, се був дуже підлий вчинок і гриз єї мов червак, але на тім не скінчило ся. Она хотїла ще винайти, щось иньше. Спрятала лице тїснїйше в долонї і підчас коли єї уста тремтїли злобно, она блукала думками далї. Ріжнородні думки плутали ся і вганяли по єї голові, однак жадна не вдоволяла єї. Аж по якімсь часї підняла бистро голову і єї очи заіскрили ся зимним, ледоватим блеском.
Вже щось має!
Она була Полька, Полька! Він ненавидїв Поляків, а єї висьмівав навіть, але що мала маєток…
Так, она належала до сего народу, що угнїтав і переслїдував Русинів цїлими віками, корив, батожив єго, розбивав єго силу і висисав єго кров; понижав єго і глумив ся над ним при кож-
