надто невільник свого заводу, а крім того рад би й позбути ся всего, що носить назву „іспит“. Доси переслїдувала єго недоля, а тепер хотїв би все здогонити, в чім спізнив ся.
Але може в него суть які учені знакомі, може і жінки які? допитувала ся знов Оксана.
О, нї, нема! Нема нїяких!
А однак она бачила єго майже все з женщинами; на пр. в зимі з лижвами на плечах!
Він видивив ся на ню через хвилю мов не своїми очима, паленїючи аж під волосє.
О, що-до того, то се зовсїм иньша річ, відповів. Дами, при котрих можна єго так часто бачити, се жінка і донька єго принципала. Він там немов дома і тому нема в тім нїчого дивного, що товаришить їм часто. При сих словах спинив ся єго погляд тайком на менї. Я сидїла з спущеними віями, спаленївши ледви замітно.
І що-ж се за дами? питала з цїкавостию Оксана. До якої катеґориї можна-б їх зачислити? Бо она дїлить собі жіноцтво на катеґориї, а то на господинї, на учені, на писательки, на артистки, на репрезентантки, і т. д. — Чи они дуже інтелїґентні? Коли донька вдала ся в батька, котрого она знає особисто, то мусить певно бути дуже умна. Він чоловік незвичайно бистроумний, а єго бридке обличє пригадує їй все бюст Сократа. Впрочім, жартувала, можна би в нїм ще й тепер залюбити ся.
Ті дами, відповів він, суть лиш ґаздинї і репрезентантки; донька дуже музикальна і танцює дуже гарно.
Она гарна, щебетала свобідно молода жінка, але дуже зарозуміла.
