су, напряму і т. д. Се придумала она собі таке для жінок. Дуже, дуже много з них читало би охотно, але біда в тім, що нераз не мають що читати, а що гірше: не знають навіть, до чого брати ся. Такий катальоґ був би дуже добрим підручником для них. Сю гадку подав їй раз якийсь авторітет. Спершу здавала ся она їй неможливою, безхосенною, і она закинула єї, але з часом переконала ся таки о єї важности і вважає єї дуже практичною. По що ждати жінкам з осьвітою аж на якісь висші заклади наукові? Впрочім чи зможуть з них всї користати? Чи схочуть всї набувати фахову осьвіту? Само фахове знанє не чинить ще впрочім з чоловіка чоловіка, нї! Етичний елємент треба брати також на розвагу; треба єго скріпляти і плекати єго. Скілько жінок проживає в таких закутках сьвіта, в котрих анї не зачуває нїчого анї не научує ся; саме для таких став би такий підручник справжнїм добродїйством, бо навчив би їх, що мають читати і т. д.
Чи се не було би добре? Нехай він лиш в отсю ідею вдумає ся, нехай скаже, чи на нїй нема чогось умного? Їй обіцяло вже богато осіб взяти удїл в тій працї, як: педаґоґи, історики, природознавцї, писателї і т. и., одним словом, люди знаня. Она хоче то заложити en gros. Оно не може стати ся за 24 години; але она мусить сю ідею зреалїзувати. Коли-б їй удало ся ввести сей плян в житє, то оно становило-б найкрасший „passus“ єї житя.
Він був потрохи зчудований характером сеї справи, однак признав, що єї думка „знаменита“. На жаль у него нема стілько часу, щоби міг прилучити ся до того гарного дїла. Він за-
