могла без того обійти ся. Одна з знакомих дала менї кілька учениць, з котрих хочу жити, а крім того буду старати ся заробляти на хлїб пером і голкою. Але до голки поки-що не думаю ще брати ся.
Окрім Оксани, молодої малярки і ще кількох старих гідних знакомих панї Марко, не відвідує мене нїхто.
Від моїх свояків, а то від тїтки одержала я недовго по від'їздї Марка лист, в котрім писала, що могла би менї на два-три місяцї прислати Катю.
„Се молоде, прегарне дївча — писала тїтка — вносить з собою всюди житє і повинно тобі бути дуже пожадане в твоїм, як я собі уявляю, тепер не без причини дуже десператскім настрою. Я би не пускала єї від себе, але для таких молодих дївчат добре пробувати від часу до часу і з поважними натурами, і добре розглянути ся потроха в сьвітї. Неустанне пересиджуванє дома викликує мелянхолїю, чинить дикою, а мужчини того не люблять; тому треба мати бачність на все. У Льорденів она не може пробувати, бо Льорден страх (не думай Наталонько, що він скупий, борони Боже!) заздрісний і не зносить, коли Лєночка пестить кого иньшого окрім него або своїх двох донечок. (Маленький хробачок від першої жінки вже умер: єму й так не було до житя, бо то було таке делїкатне, що над ним хиба сиди і хухай!). Тобі, дорога Наталонько, повірила-б я охотно Катю, бо ти бувала завсїгди поважною і умною, і навчила ся певно ще неодної красної річи у такої жінки, як мала нею бути небіжка Марко. Тамтого року був Орядин у Маєвских, відвіду-
