Цю сторінку схвалено
І я усьміхнула ся згадавши ті часи. Ах, та любов! скілько то терпіло ся, скілько пролило ся гірких слїз, передумало ся мрій, а однак щастя і краси тих хвиль не відчувала я тодї, а тепер відчуваю лиш мелянхолїю всякої скінчености…
