Нїколи не був би женив ся у-друге, як би не був побачив мене!
О, яка-ж іронїя долї!
Якесь чувство ненависти і обриди обгорнуло мене нараз супроти всїх мужчин, і нїколи не відчувала я так виразно, як в сїй хвилї, які байдужі менї всї мужчини. Всї! Се слово говорила я собі майже з поспіхом, щоби в то почутє не вмішало ся якесь иньше понятє. Коли-б они знали, о скілько занимає ся ними жінка, що пізнала раз високі ідеї і полюбила їх, соромились би своєї зарозумілости…
Усївши при столї я сперла голову в долонї і задумала ся.
Якась мізерна порожнеча обняла мене, і я відчула, що моє положенє в житю дуже глупе і без змислу. Якже-ж відносили ся до мене люди — от хоть би і знакомі „моєї“ верстви? Інтелїґенциєю переросла я їх геть-геть далеко, і до них вертати назад духом було менї не можливо; а одним замахом станути їм поруч мене — було їм неможливо. І тому що они (їх була більшість) не могли станути на моїй степенї, мусїла я до них знижати ся, иньшими словами: мої обставини змушували мене підлягати їм. Далїй і я не була „жінка“ якого там небудь мужчини і не представляла тому жадної „вартости“. А що найважнїйше — я не мала жадного маєтку.
Скілько спин гнулось би передо мною, коли-б я мала маєток!
Гроші мають вартість.
Нехай працюю над собою невтомимо до послїдного віддиху, перед тим не зігне ся нїяка спина; впрочім — я й не отвирала-б уст на те,
