ремагають. Се було би дуже інтересно, довідати ся, як душі деяких других істот, котрі н. пр. мріють про „висшого чоловіка“, суть непорочні мов голуби, суть переповнені „незаспокоєною жадобою за чистотою“, одним словом суть нїжні, ідеальні сотворіня, — отже в який спосіб душі таких других істот кристалїзують ся округ мужчин з прикметами, які нинї у них перемагають!“
Я сьміяла ся. „Я се напишу, Оксано, напишу.“
„Коли не помиляю ся, то ви хочете писати з нашої верстви.“
„Так.“
„Тим лїпше. Тут знаходять ся знамениті ексемпляри!“
„Може.“
„Чому „може“? Пригадайте собі з ласки своєї вечерок професорів у паньства С. і не забудьте характеристичних прикмет єго, як: множество фляшок пива, богато їди, богато циґарового диму, груба ненависть до всего, що „не своє“, і полїтика. Проміж то зігріті сонливі лиця жінок і так звана нїмецка „Gemüthlichkeit“.
Я мовчала.
„Окрім того не забувайте і своїх тодїшних приватних чувств, про котрі говорили ви менї самі по тім вечерку! А тепер, добра ніч вам, Наталко! Завтра відвідаю Madame Stäel (так звала она деколи паню Марко).
Чи она не противорічить собі? думала я. Раз каже, що лише той має вартість, що сконсумував таку а таку силу книжок, а другий раз у неї лише етичний елємент є такий, що робить з чоловіка „висшого чоловіка“. Коли чоловік є
