Всї єго розмови, погляди, всї засади єго що-до житя і моралї розбирала я з тою самою точностю, як і ті колись у Орядина, і я мусїла все наново пересьвідчувати ся, що він чоловік наскрізь інтелїґентний, і чесний, наскрізь аристократ в чувствах і справдїшний чоловіколюбець, що як раз про Орядина не могла я з певностию сказати.
Я купила собі пораяні менї ним ріжні наукові твори і читала їх, вглубляючись у них цїлою істотою. Менї здавало ся, що тим стане ся менї єго істота ще більше зрозумілою. Він любував ся в стародавній лїтературі і я перечитувала совістно все, що було менї приступним. Бюст Софокля, котрий уставив власноручно в моїй комнатї, став ся для мене чимсь немов сьвятим. Любив з нової гарної лїтератури деяких польских писателїв, на котрих я доси не звертала більшої уваги, тому що походили з лона нациї, котрої я не любила. Своєю інтелїґенциєю засоромив мої неприязні, майже односторонні почуваня, навчив мене цїнити та бути і супроти ворогів обєктивною і справедливою. Через него порозуміла я справдешний аристократизм душі, той аристократизм, про котрого розписувавсь так загадочно, а заразом так сильно і пориваючо новочасний фільозоф Ніцше. Навчила ся ясного сьвітогляду, котрий показував менї неодну доси майже зовсїм неясну, незамітну для мене річ в новім сьвітлї. Однак попри все те скріпило єго єство також мою сильно пригноблену душу і самосьвідомість, потрясло наново моєю гордостию, і за се я найвдячнїйша єму. Згадка на се послїдне єго дїло прошибає душу мою болем, однак я задоволена.
|
|
