Майже чотири місяцї минули з часу від'їзду доктора Марка, і ми зажили знов давним ладом і колишнїм тихим, одностайним житєм. Від него прийшов за той час лиш один раз лист з Цари, в котрім писав, що хорував трохи, що відпливає незадовго до Іспанїї, і що має дуже много занятя. Се занятє, писав, дуже єму пожадане, бо на него налягає від часу до часу якась пригноблююча „туга за домом“ і туга за тихими, чистотою і любовю озареними вечерами на батьківщинї, а праця розвіває сумні тужливі думки і не допускає єго тонути в жалю. Поки що здоровить всїх сердечно і т. д.
Панї Марко стала від єго від'їзду дразливійшою і попадає часто в якийсь сумний настрій. Каже, що єї мучить деякими хвилями передчутє, що не побачить єго вже більше. Посьвячую бідній нервовій жінцї більше часу, нїж коли перед тим, посьвячую ся їй цїлковито. Читаю їй годинами в голос, товаришу їй майже неустанно. В кухни пересиджую більше, як треба, щоби страва для неї була цїлком після єї смаку і все так,
