від якоїсь гордости, або з якихсь Бог знає яких причин.
Підчас тих трьох годин не лягав анї на хвилинку відпочивати. Я-ж лежала без сну і чула, як ходив, неначе міряв неустанно свою комнату. Над чим думав? О пів до третьої над'їхав фіякер. В менї затовкло ся серце і я здержала віддих, щоби чути кождий крок і рух єго. Ходив скорше, збирав річи, подавав їх слузї і все тихо, щоб не збудити нїкого в домі, а може й мене, бо попри мою комнату мусїли переходити в сїни. Вкінци чула я, як вийшов, як зачинив за собою двері, обкрутив ключ два рази в дверях, і винявши поклав єго на одну з шаф, що стояли в передній комнатї. Переходячи попри мої двері, задержав ся на хвилину мов приневолений невидимою силою, щоб за те опісля віддалити ся двічи скоршим кроком. На сходах веранди, по котрих сходив цїлком звільна, дзуркнула єго шабля, а трохи згодом чула я гуркіт повозу, що єго відвозив. Коли-ж і гуркіт замовк, чути було тілько глухий одностайний шум дерев в саду…
Крізь шум той розлягав ся від часу до часу зойк еольскої арфи.
Я не ворухалась.
Заривши палцї в волосє, лежала з болїсно зморщеним чолом, без слїз. Він не оставив менї права, проливати їх за ним…
