лаканєм про рівноправність, що я їх нїколи не можу стерпіти. Не думайте, додав поважно, що я належу до тих, що молять ся до непросьвіченої женщини, що їх ідеалом або молода неосьвічена наівна дївчина або замужна жінка з величезним білим фартушком і купою ключів при боцї. Я знаю, що викликало рух жіночий, так само, що викликало й социялїзм і иньші обяви в суспільности. Я знаю, що они і мають право домагати ся того всето, чого власне домагають ся; я переконаний, що они дібють ся колись своїх жадань; лише, бачите, я не можу цїлком з тим погодити ся, щоб жінку трактовано лише як людину, як се власне роблять оборонцї пола жіночого, а не також як і жінку.“
„Так у вас жінка не те саме, що людина-чоловік?“
„Чи словом „чоловік“ називає ся лише мужчину?“
„Нї, однак єго житє більше забезпечене нїж жінки.“
„То своєю дорогою; але було би лучше, коли-б із зміною обставин не зміняли і жінки свого характеру, т. є. не зміняли насильно. Я хотїв би, щоб обставини зміняли ся задля них, а не они задля обставин, або задля якоїсь „свободи“. В моїх очах женщина то щось таке несказано гарне, тонке, як і мужчина в своїм родї. Однак обоє тратять на красї, коли одно принимає то, що належить ся другому.“
„Чи жінки зміняють ся так сильно на вашу думку?“
„Ах, зміняють ся! Чи ви гадаєте, що з доступом до всяких занять і до всяких наук зроблять ся сильнїйшими н. пр. в характері?“
