дивляє), ви навіть не знаєте, що то значить бути „молодою“, а ще меньше „молодою і гарною“ та за те ви скінчений характер. Коли мій великий льос виграє (она о тім часто говорить), то виберу ся в велику подорож, і заберу і вас з собою.“
„Тодї поїдемо до Швециї і Данїї“, обзивала ся я і майже чула, як мої очи засияли. Я була в скандинавску лїтературу „по уха“ залюблена, і мріла все об тім, побачити хоть Данїю, як не всї ті північні країни з їх чудово гарними краєвидами, з їх фіордами, з їх мужами як Стріндберґ, Брандес і пр. Особливо до Данїї тягнуло мене. І. П. Якобзен, котрого творами я мов звуками улюбленої рідної піснї упоювала ся, був єї сином, і все, що тикалось тої дрібненької країни, занимало мене глубоко.
„Добре, до Данїї, а також до Італїї, до Неаполю…“ Она усьміхала ся любо до мене, мов рада була вже тепер з моєї утїхи, яку я мусїла би тодї відчувати.
Однак великий льос не виграє і ми сидимо тихенько та жиємо спокійним, одностайним житєм.
Панї Марко занимає ся полїтикою, прегарними гафтами, своїм городом і цьвітами, котрими всї покої єї дуже гарного помешканя майже переповнені. Я віддаю ся по сповненю своїх обовязків, як каже она, „приватній фільозофії“.
Жиємо в згодї і між нами не заходять нїколи такі непорозуміня, як н. пр. з тїткою. Она вирозуміла і взглядна, впрочім і зовсїм иньша людина як тїтка. Часами буває дражлива, але се має свою причину в єї недузї (у неї серцевий блуд) і тодї буває майже невиносимо прикрою. Однак чи я не перебувала школи, в ко-
