тужити за погибшими пишними смереками, немов за хоробрими вояками, що лягли на полї битви. Все там жиє, стогне, плаче і кровю підпливає, — вся природа, почавши від столїтної смереки аж до здоптаної трави та роздавленої ягоди.
Ту ненаглядну, гірску природу, змальовану з правдивим артизмом, находимо і в нїмецкій новелї Natur, котрої натуралїстичний сюжет, прибраний у таку масу гірскої краси, овіяний таким поетичним воздухом і теплом, що забуває ся деякі прикмети дуже сьміло вибраної теми. Все там „природа“, не лиш та, що ми єї звемо мертвою, але й та, що має подобу і страсти людскі.
Ту саму поетичну душу авторки і вже сильно розвитий дар писаня, сьвідомий того, чим може робити вражінє, находимо і в прочих згаданих дрібних творах, н. пр. в прекрасно обдуманій і оріґінально обробленій гуморесцї Він і она. Ті дрібні твори, видані разом, дали би збірник нещоденних поезий.
В Ользї Кобиляньскій, буковиньска Русь, зовсїм не богата на письменників, зискала силу першорядну, осьвічену всесторонно і вправну, котра певно здобуде собі загальне признанє і значінє, яке їй по справедливости належить ся.
Осип Маковей.
