Сторінка:Ольга Кобилянська. Царівна. 1896.pdf/136

Цю сторінку схвалено

Як переможу сама себе і стану, в висшім змислї слова, паном над собою? Я роздумую над тим, чого і кого менї бояти ся?

*

Гу! як се погано приймати від долї милостиню, як обезславляючо!

*

Хто перший придумав понятє „щастя“? Хто видумав се блудне сьвітло, що викликує стілько слїз, що творить мрії, котрі здїйснити людска натура ще зовсїм не здібна. Чи не завчасу видумали єго? Єго пора могла би хиба бути в „полудню“ людскости. Однак їй ще далеко до полудня, тепер же — чи она йде правою дорогою до него?…