через те він нездатний на мужа? А на мою думку, то саме він, Льорден, відповідний для тебе муж. Він чоловік не молодий… з дозрілими пересьвідченями, з досьвідом, розважний… може єму вдало-б ся твій звихнений ум повести на рівну дорогу, зробити з тебе праведну, нормальну людину, жінку, як Бог приказав. Нам се, на жаль, не вдало ся!“
„Впрочім“ перебила тїтка скоро „впрочім на кого ти думаєш ждати?“
Я не відповіла зараз.
„На кого иньшого або і на нїкого!“ відповіла я опісля.
„Знаменито!“ кликнув вуйко і почав зворушений ходити по сьвітлицї.
„Я рада би знати, хто той иньший?“ обізвала ся знов тїтка. „Коли-б лише хутко з'явив ся! Твій час дорогий, Наталко, і може, на мою думку, лиш тепер хосен принести. Послїдний рік лишив на тобі якісь слїди; ти — даруй вже за мою отвертість — схудїла і споганїла!“
Я усьміхнула ся і відвернула ся до вікна, що було відчинене.
На дворі стояла тепла осїнь.
На небі блистїли незлїчимі зорі, а з-за темно-синявих гір виринав місяць мов огняний кружок. Я вихилила ся далеко в низ. Менї здавало ся, що спокій, який розляг ся в природї, перейде і на мене, вплине на мою в тій хвилї сильно зворушену душу.
„Хочеш може з зірок вичитати, коли з'явить ся той иньший?“ почала тїтка наново, коли я на єї питаня не давала нїякої відповіди. В ту саму хвилю станув і вуйко коло мене, і єго рука поклала ся важко на моє плече. Обзир-
