(Геть-геть пізнїйше).
У нас знов перебуває професор Льорден. Він повдовів. І то вже давно повдовів. Я ненавиджу єго, особливо коли зачне критикувати Орядина. Орядин слабодух, але ще низші від него нехай не критикують єго. Найлїпше про Орядина говорить ще Зоня. Она каже, що в нїм перемогла єго горяча натура.
Завтра Льорден від'їзджає.
Чого він слїдить неустанно за мною своїми хитрими, блискучими очима? І все „Льореляй і Льореляй!“ прозиває мене, а на самотї мов на глум каже менї, що я гарна!
(Знов пізнїйше).
Сего вечера прикликала мене тїтка до себе. Мала щось сказати.
Я пішла.
Она сидїла коло стола і держала якийсь лист в руцї. Видала ся менї чомусь прибитою.
„Що вам, тїточко?“ спитала я занепокоєна. „Може стало ся з вами що немиле? Чи може
