бе моральний дефект. Боже, Боже! розбурхана страсть в людскій груди — се щось страшного! Се те саме, що взяти пістоль і покалїчитись на віки — так на мою думку. Другі задивлюють ся на такі річи меньше строго, але для мене се найстрашнїйше в сьвітї! Нехай Господь кождого боронить від таких духових недуг! Лїпша смерть.“
„Лїпша смерть, вуйку.“
Він поглянув на мене, зчудований, може моїм безтонним голосом, а я чула, що в мене горіли очи дивним огнем.
„Як ти казала, Наталко?“
„Я казала: лїпша смерть, як житє опутане немічю і брудом.“
„Що за дивна зміна в поглядах!“ обізвала ся тїтка глумливо і, заходячи в хату, змірила мене насьмішливо очима.
„Вуйку“ обізвалась я, оставшись з ним сама, „се не може бути, щоб він зараз спершу піддав ся тій убійчій пристрасти.“ І ожидаючи поясненя, здавало ся менї, що єго відповідь не остане ся без впливу на моє дальше житє.
„Ну так, зараз спершу нї. Мене вразило в тій істориї те, що він хотїв тим способом прийти до гроший. Наталко, се після мене дуже не чесно. Те, що він не може в пристрасти погамувати ся, меньше огидне. Те я злучив би з єго палкою натурою.“
„То все певна правда, вуйку, тото, що він хотїв таким способом до гроший прийти?“
„Правда. Він не таїв того. Хвалив ся зневажливо, що на нїм мстять ся обставини „убогих“, і що те, що они вибрали собі і єго за
