умовою, що поїде до нього на вісім років. З огляду на батьків не міг приняти цієї корисної пропозиції. Пізнаючи ріжних людей та скарби чужої культури, він зазнавав духової насолоди, але теж і глибоке приниження, як то інші народи власними силами дійшли до таких здобутків.
Батько брав сина за руку, притискав її до очей і шептав: — Не суди за строго сину, не суди, ми ще без пасіки як ті дикі бджоли. Якби ми її вже мали, то теж сповняли б усі свої суспільні функції без помічників як інші, і перетворились би у повну націю.
Приїхав Зарко з Покутівки з вісткою, що їм уродилася донечка і що Марія і він просять батьків, Юліяна і Оксану на хрестини. Оксана мала би з Едвардом Гангом тримати маленьку до хресту.
Оповідав, яка Ева для Марії добра, як доглядає її щиро і вважає себе вже за справдішню лікарку.
Юліян відразу відмовився, хотів залишитися при батькові.
— Іншим разом мамо, переконував її син, усміхаючись легко. — Вам лицює їхати, мамо. Марія через малу не скоро вирветься з хати. Їдьте і не опирайтеся.
— І Едвард поздоровляє тебе, Юліяне, — звернувсь Зарко вдруге до Юліяна — і просив, щоб ти конче хоч на дві неділі до нього загостив, затужив за тобою і має про неодно з тобою говорити.
Юліян засміявся.
— Подякуй будучому молодому панові дідичові за привіт і запросини і відповідж, що як зможу,