добре і мудро це, як жінка має свій власний хліб в руках, але заки вона його осягне намотається стільки чогось такого довкола обох полів, з чим ми старі не годні згодитися. Бути може, що воно і мусить так бути, та по мойому навіщо? Залишись ще під опікою родичів і докторки Емі, набери ще з рік у вашій столиці життєвого досвіду, доброї поведінки, пороби знайомства, а вже тоді їдь у даль новомодній долі назустріч!
Внучка задумувалася на самоті. Хоч і була бабуня налогова, як признавалася, але походила з доброї польської родини, люди шанували її і любили. Батько хоч літами від бабуні молодший, але в поглядах часами дуже назадницький. Сам був лише побожний, знав свою церкву, своїх парафіян, займався їх моральним вихованням, учив їх свою землю любити, за свою мову і права уступатися і впевняв, що священик мусить своїм правовірним життям давати приклад, щоб не показували на нього пальцем і не закидали йому того, перед чим він їх остерігав. Одним словом, не хотів, щоб вона йшла на медицину. Ох, він не знав жінок-лікарок! А вона знала вже дві. Особливо одна запала їй у душу: одна окулістка. Молода ще, може двацятьдевятьлітня, а мала таку велику практику, ще й була примаркою відділу очних недуг, що була вже, як оповідали, міліонеркою. А що буде ще дальше?
Одного разу боліли в докторки Емі очі і Ева пішла з нею до тої окулістки. Пацієнтів у почекаль-
