— Ні, — відповів він поважно і поглянув скоса.
— Чи ви не записалися на який факультет?
— Хотіла; але цього року задержують ще дома.
Її очі спинилися на його устах, а пів отверті червоні губки, цим разом без руху збиточности, мов здрігнулися.
В його серці щось заворушилось, загоріло.
А коли він вернеться з подорожі?
Не знає докладно. Думає пізнім літом, може в вересні. То може тоді загляне до Покутівки до них. І вона знов підводить голову до нього. Він такий високий і поважний, вона потрохи його боїться — не скаже нічого?
Так ішли вони мовчки аж до її мешкання, а перед домом він уклонився.
Їй не було зимно, але нараз мов охляла.
Він дуже просить передати поклін її шановним родичам, спеціяльно батькові та і бабуні поцілувати ручки.
Вона подала йому руку, не промовивши ні слова. Її голос десь щез, а він, потримавши руку незамітну хвилину, схилився нараз і поцілував. Фіртка запала в замок, він іще раз підняв руку до чола і відійшов.
Майже цілий рік минуло з того часу, як Юліян перебував гостем у домі своїх батьків. З кінцем вересня він вернувся змужнілий, з новим званням.
