дав мені для сховку, крім позиченої мною суми на вечір, я не тикав. Коли вернувсь рано… ви знаєте і Оля знає… я їх вже не застав. Валіза була розірвана, зрабована. Мною позичене діти звернуть.
— Альбінський також програв цієї ночі, — прошептав знов — і по півночі… щез… на своє місце післав її, щоб мене обіграного взяти… змовились… і відтак вернувся… — І поглянувши на Рибку, віддав за хвилину Богу духа.
Покликаний гірничий лікар ствердив самовбивство від вистрілу з револьвера в саме серце. Листи віддав учитель Рибка по адресі. Один лист до штабового лікаря коротко пояснював, якто він неприготований на вечір до Ґанингаймів, піддався намові і позичив собі чужі гроші та програв їх нещасливо. Їх звернуть його діти, чи теща, що мають невеликий капітал по матері. Він же сам відходить із світа, бо не має відваги поглянути покривдженим малолітнім в очі…
Другі листи були до бабуні і до нас — дітей, третій до панни Ольги Альбінської,
Я помину моменти поведінки управителя Альбінського, того, до всього здібного мужчину, коли він, вернувшись із палати, застав уже свого гостя і партнера мертвого.
У першій хвилині ломав руки, жаліючи нещасливого самовбивника, відтак оминав причин ката-
