Орелецька, що слідила жадібно за його грою, може і поінформована про його теперішній стан через брата, заломила руки — і, що гадаєш, сину, вчинила?
Вона заявила йому несподівано, що вона його любить і, хоча він може візьме їй цю заяву за зле, вона не може того в собі довше затаювати тим більше, що бачить, що він цього вечора не має щастя, як це при зелених столах іноді буває. Та вона багата, має лише одну дитину доньку, отже все покриє, і залагодить і буде добре. Чи він хоче?
Він, мов громом поражений, мов у повороті з іншого світа, сильно зворушений, витріщив очі.
Коли ж вона, не зводячи з нього своїх великих чорних очей, повторила своє питання, він нарешті зрозумів її.
Він не молодий, не має наміру женитися. Дотого він українець, вона полька…
— А що ж це шкодить?
— Ви демон…
— Але не злий — відповіла вона усміхаючись.
— Вибачте і забудьте мене, — додав.
Встав і похитливою ходою покинув салю.
Коли мій батько з Рибкою сходили вниз сходами, виринув проти них мов ізпід землі Альбінський. Побачивши несподівано мого батька, він перелякався його видом, мов привиду.
— Ви вже до дому? — спитав.
