Ґанингаймів для шурина, що приїхав на якийсь час з Анґлії у відвідини до своєї сестри, відданої за Йоахимом Ганзом фон Ґанингайм, а може також, як шептали тоді в деяких домах, щоб рівночасно розвідатися про його маєтковий стан, бо Йоахима за його маєток і розгульне життя звали королем міди.
Не стану я говорити про пишноту того вечора, про музику та співи. Були тут достойники з золотими комірами, високими титулами, панове із столиці, протоєреї, архимандрити з манастиря св. Івана з Сучави, багаті темнолиці бояри з Молдави, славний Миколай — музика з Сучави із своєю капелею, батько славного пізніше скрипака Григорія, і все репрезентаційне, із ґвардією гірничого урядництва з жінками та дорослою молоддю обох полів.
Сама „палата“, як звали тамошні, одноповерховий, скромно збудований будинок Ґанингаймів, неначе купалась у світлі. Альфонс Альбінський і ціла присутня в місті асентирункова комісія і мій батько, знайомий з Ґанингаймами, були також запрошені. Батько любив заходити у ліпше товариство і звик до нього, та цим разом відмовлявся, не мав настрою, а що найважніше, не був „при касі“. Він перебував тут лише службово, отже ніяково йому заходити у таке вибране товариство, непідготований. Але Альбінський намовляв його доти, доки батько не згодився.
На годину перед відїздом на відвідини зайшов батько до п. Альбінської, у кімнату, де перебували переважно діти, бо був великим приятелем дітей,
