Та то не ґанок, то кадка з дощівкою — відворкнув. — Пані знов недовиджують, я саме оминаю її, а ґанок он там дальше, — І стримав перед ґанком випасеного старого, спокійного коня.
— Бабуня! Господи! — зойкнула Ева мов омертвіла. — Саме тепер, саме тепер…
По пригоді з бабунею в дорозі, де він був свідком бабуненої страшної поведінки, вона чи не цілу дорогу переплакала із сорому. Вона мала намір поговорити з ним отверто про нещасну ваду бабуні, але він не показувався. А нині, саме нині, зявляється несподівано бабуня. Піднесена енерґія бабуні показувала, що вона була подразнена алькоголем. Висідала дуже поважно, майже святочно і держалася надто рівно. Кликнувши ще кілька слів до „цимбала“ в ласкавішім тоні, вона звернулася з резоном до ґанку.
— Господи! — промовила півголосом вдруге Ева і заслонила на мить чі.
— Що вам, панно Ево? — зачула нараз близько себе голос Юліяна; він нахилився до неї.
— Бабуня — алькоголістка, — прошептала дівчина здавленим голосом. — Мені так тяжко, ви розумієте, але вона добра.
— Щож, це ходить по людях, заспокійтесь! — і зсунув лагідно її руки з очей.
Бабуня помітила рух своєї внучки і, переступивши поріг невеликого ґанку, зморщила брови.
— Що це таке, Ево? — спитала. — Ага, ти боїшся, не бійся — і подала внучці з висока, мов
