II
На храм збіраються гуцули;
Встають до ранньоі зорі,
Виймають ремені[1], кресані,
Тобівки файні, киптарі.
Давно, давно гуцулки встали,
Шумлять — щебечуть говіркі…
Як мак червоний, в барвних строях,
І в огальонах, як зірки.
Як сарни, сходять полохливо,
Мов квіти, в доли з гір ідуть,
То зникнуть в травах на хвилину,
То знов під сонцем розцвітуть.
Іде, жартує з ними легінь,
В руці у його топірець
І фист на збоченій кресані, —
Співак, музика і стрілець.