Ця сторінка вичитана
XXII
Де ти, Мавко, гуцулятко,
Немовлятко, янголятко,
В лісі темному знайшла?
Пригорнула, притулила,
Груди матері відкрила,
Повні нектару, тепла…
І завмерла молитовно…
Хоч в очах у тебе повно
Самоцвітної роси.
Хоч твої клянуться руки,
Що на холод, голод, муки
Ти дитину не даси.
Мавко, Мавко, близько люде…
Що, як прийдуть?! горе буде!
О, тікай, тікай мерщій!