Сторінка:Олесь О. На Зелених Горах (Відень).djvu/28

Ця сторінка вичитана


XXI

Покинь їх, покинь їх! Нехай Фарісеї
Вбивають і ставлять хрести…
Ісусе, Ісусе! на горах лілеї, —
Лілей захисти!

 На горах біліють під скелями квіти,
 За скелями вітер гуде,
 А Голод їх косить під згуки трембіти
 І в копи кладе.

Ісусе! Ісусе! вмірають лілеї…
О, змилуйсь над ними, хоч Ти…
Лежать океани любови Твоєї
І ласки — світи.

 О, змилуйсь, Ісусе! як хочеш, як знаєш…
 Вже нікуди литись дитячим сльозам.
 Чи може ти в синіх пустелях конаєш
 І сльози виплакуєш сам?..