Сторінка:Олесь О. На Зелених Горах (Відень).djvu/16

Ця сторінка вичитана


II ч.

VII

Ой, ще гори у темряві спали,
Та не спали тумани на них, —
Голосили, тужили, ридали,
Припадали до скель кам'яних.

 Ой, злітались тумани до світу,
 Ой, збіралися в хмару тяжку,
 А вітри трембітали в трембіту
 І скликали на раду гірку.

І на голос сумноі трембіти,
На трівожний, розпачливий крик
Виглядала Лісовка крізь віти, —
І виходив з кущів Лісовик.

 Наче велетень з білого снігу,
 Прокидався Чугайстер зі сну,
 Перекидував скелі з розбігу,
 Перескакував прірву страшну.