Ось упав Дажбог великий…
О, віддячить він катам!
Він не гляне більш на землю,
Він не вродить хліба нам!
З боку десь віщун віщує:
„З неба сурми загудуть,
Полетять небесні стріли
І на голови впадуть.
Вороги обляжуть місто,
Стане чорно від гадюк,
Павуки з землі полізуть,
Не піднімуть люде рук…“
Так старший віщун віщує,
Але молодь ще міцніш
Полосує батогами
І сміється веселіш.
І в Дніпро Перуна-бога
З сміхом кидає вона:
„Загреми ще, діду, з річки,
От здивує новина!“
І поплив по річці ідол,
Як пливе забитий пес,
Вчора ще великий, гнівний,
Найстрашніший бог небес.
