Краще ми розвяжем сварку
Славним серцем двох борців:
Коли твій борець подужа,
Я скорюся без боїв.
Князь погодивсь і звелів він
Вдвоє дужчого знайти…
Та на герць ніхто в державі
Не зважається піти.
Засмутився Володимир…
Аж прийшов якийсь дідусь:
„Син побореться мій князю
І поборе, побожусь.
З ним колись ми посварились,
Памятаю, як тепер,
Мняв він шкіру, так повіриш
З пересердя всю подер“.
Привели до князя хлопця:
Соромливий, мовчазний,
Невисокого і зросту,
Хоч доволі кремезний.
— „Може хочеш, князю, знати
Чи міцна моя рука,
Роздражніть на пробу жаром
Найсильнішого бика“.
