У часи ті Бог великий
Не ховавсь в небесній млі,
А усі боги родились
І вмірали на землі.
Рано вдосвіта на сході
Прокидавсь ясний Дажбог
І ходив — блукав до ночі
Синім степом без дорог.
По зелених пишних луках
Волос пас овець гладких,
Грів їх вовною мягкою,
Одганяв вовків від них.
Над дрімучими лісами,
По пустелі степовій
Бог-Стрибог літав на крилах,
Грав на кобзі золотій.
Бог-Перун на чорних хмарах
Вічно землю обїздив,
Часом плакав, як дитина,
Часом сурмами будив.
Часом гнівом його серце
Наливалось, як огнем:
Левом він ревів зпід неба
І погрожував мечем.
