Що ти мало маєш війська,
Що човни твої з добром,
Славний князю Святославе
Не вертайся ти Дніпром“.
Похитавши головою,
Усміхнувся Святослав:
— „Любий Свенельд — воєводо,
Я з дороги не звертав!
Щож — поміряємось з ними,
Воєводо вірний мій,
Нам не вперше їх стрівати
На дорозі боєвій“.
І старого воєводи
Не послухав Святослав
І пісні ще веселіше
Перед лицарством співав,
Лється пісня без упину,
На човнах пливе добро,
Переплили Чорне Море,
Вже синіє і Дніпро.
Швидче в грудях бється серце,
Швидче весла хвилі бють…
Рідна Мати-Україно,
Що сини твої везуть!
