— „Воєводо і вояцтво!
Ви гуляєте, орли,
А наш Київ, наче хмари,
Печеніги облягли.
Ви гуляєте, а люде
Швидко з голоду помруть,
Швидко з голоду наш Київ
Печенігам віддадуть“
Пильно слухає вояцтво
Що розказує хлопя…
Меч стискає воєвода
І сідає на коня.
— „Вояки! вперед! на поміч!
Вірний Претич закричав,
Хай живе наш славний Київ,
Хай живе наш Святослав
Обернувся в вулик табор…
Крики, ржання, метушня…
Кожний бравсь за спис, за зброю
І за огиря-коня.
І злякались Печенічи…
Крик пішов і залунав,
Що вертається з походу
Переможець Святослав.
