Ця сторінка вичитана
— „Чи не бачили ви, дядьку,
Тут буланого коня?
Я пустив його на пашу,
Тай заснув на хвильку я“…
— „Ні, не бачив… ач роззява!
Так колись ти і в бою
Задрімаєш і за хвильку…
Стратиш голову свою.
— „Треба йти, питати інших…
Деж він лишенько моє?!
Гей, ти коню мій буланий,
Гей, озвися: де ти є?!“
В далені Дніпро синіє…
Хлопчик плаче, як ягня:
— „Чи не бачили ви, дядьку,
Тут буланого коня?“
Ось уже і любий беріг,
Хвилі весело шумлять…
Він оглянувся — далеко
Вороги його стоять.
і схопився він, на груди,
На собі одежу рве,
Через мить уже по хвилях
На той беріг він пливе.
