Сторінка:Олесь О. Минуле України в піснях. Княжі часи (Львів, 1930).djvu/70

Ця сторінка вичитана


Стали думати Кияне,
Де їм лицаря знайти,
Щоб із міста на той беріг
Сміло зважився пройти.

— „Я піду!“ — хлопя говорить.
— „Тиж мале ще, молоде…“
— „Я піду“ — хлопя говорить
І з вуздечкою іде.

Вийшов з міста, в яр спустився,
Полем швидко перебіг,
Став, постояв, вийшов з гаю,
Йде неначе Печеніг.

Ось і табор. Глянув — війська,
Як тієї сарани!
Коні ржуть, реве худоба,
На триногах казани.

А на сонці сяє зброя,
Сяють, блискають списи…
Як пробитися крізь хмару,
Як пройти через ліси?!

„Де ти, Претич — воєводо,
Де ти князю Святослав?!“
Так собі подумав хлопець
І у когось запитав: