Повертається з походу
В рідний Київ Святослав —
Скільки здобичі привіз він
І невольників забрав!
Кроком всі його стрівають,
Квіти кидають йому:
„Слава, слава Святославу,
Слава лицарству всьому!“
Та не довго забавлявся
Після бою Святослав.
Рано вдосвіта вставав він
І о півночи лягав.
І коли у своїй державі
Він тривалий лад завів,
Він до матері звернувся:
— „Мати, син твій відпочив.
Хоче син твій Україні
Щастя й долю принести,
Не розгнівайся на його
І в новий поход пусти.
