Розбиває їх твердиню —
Білу Вежу на Дону,
І мечем руйнує Ітіль,
Їх столицю головну.
Розганяє їх по світу
Наче вітер зграї хмар,
І з того часу держави
Не було вже у Хозар.
І з того часу наш ворог
Приймаком в чужинця жив…
Так колись ми рахувались
З тим, хто кривду нам робив.
