Непомітно линуть роки
Серед ігрищ і забав,
Непомітно в товаристві
Виростав і Святослав.
Ось і парубком стає він,
Кремезний, міцний, як дуб,
Сині очи, чорні брови,
Над чолом козацький чуб.
Скрізь і завжди він з вояцтвом,
Разом всі їдять і пють.
Сплять — вкриваються вітрами,
Сідла в голови кладуть.
Не беруть в поход з собою
Ні майна, ні казанів:
Є цього добра багато
І в сусідів — ворогів.
А в боях, крівавих січах
Всюди перший Святослав,
Першим він ставав до бою
І останнім бій кінчав.
