Ніч майова, українська
Світло місячне тремтить…
Все заснуло. Тільки Ольга
Над колискою не спить.
Над дитиною схилилась,
Сон рожевий зовучи:
— „Спи мій сину, спи маленький,
Треба спати у ночі.
Сплять давно уже Хозари,
Печеніги сплять в степах.
Всі заснули… Спи, мій сину,
В золотих дитячих снах.
Та яким же неслухняним
Народився мій синок!
Ні сповивачів не любить,
Ні шовкових пелюшок.
Знову рученьки згинає —
Наче стримує коня…
Спи, моє мале зернятко,
Спи, пташинонько моя!
